оцінювання

чому та як?

 Весну поділяють на три періоди:

- рання весна – поява проталин, зникнення снігу;
- середня весна – триває до зацвітання черемхи;
- пізня весна – триває до відцвітання яблунь.

21 березня день дорівнює ночі. Небо стає яскраво-синім, купчасті хмари – білими, дзюрчать струмки. На деревах ще немає листя, але дихання весни вже відчувається. Починають цвісти й запилюватись деякі дерева. Ці рослини – вітрозапильні. Завдяки наявності в цей час невеликої кількості комах, відсутності листя на деревах і кущах пилок вільно переноситься вітром з однієї рослини на іншу. До вітрозапильних рослин належать ліщина, вільха, верба, береза, дуб...
Разом із запиленням відбувається інший життєво важливий процес – починається рух соків. Вода розчиняє поживні речовини, що відклалися в стеблі, і несе їх до бруньок, які почали набухати і готуватися до того, щоб стати листочками і квіточками. Рух соків особливо виявлений у берези й клена, триває він майже місяць. За цей час рослини перекачують десятки літрів води. Початок руху соків - це ознака настання весни.
Дні стають довшими, підвищується температура повітря, все більше прогрівається грунт. Коли настає весна, то рослина починає швидко рости, пускати корені, використовувати тепло й вологу для розвитку. Багато рослин, які пристосувались до цього, називаються ранньоквітучими. Першою ранньоквітучою рослиною є мати-й-мачуха або підбіл звичайний. Потім цвітуть підсніжник, пролісок, кульбаба, анемона, медунка, жовтяниця, калюжниця, первоцвіт... Чому ці рослини так рано цвітуть? Їхні листки протягом літа накопичують органічні речовини, щоб потім перенести їх у корені і дати можливість квітковим пагонам так рано з'являтися навесні.
У ранньоквітучих рослин розвиток відбувається за рахунок поживних речовин, відкладених у кореневищах, цибулинах, бульбах ще з осені. Тобто ранньоквітучі трав'янисті рослини мають в основному видозмінені підземні пагони. Яскраве забарвлення під час цвітіння приваблює до ранньоквітучих рослин численних комах для запилення. Однак часто ці рослини розмножуються вегетативним способом: від материнської рослини відокремлюється уже сформована нова рослина. Отже, обидва способи розмноження у ранньоквітучих рослин доповнюють один одного, забезпечуючи високий процент виживання і пристосованості.
Нарешті, тріскаються бруньки на деревах і кущах та з'являються перші листочки. Черемха зеленіє одна з перших, за нею тополя. Наприкінці весни всі рослини стають зеленими, квітучими.

Чому бруньки сплять?

Спокій бруньок має суттєве значення для виживання багаторічних рослин помірних широт, які взимку мають вплив низьких температур.
У багатьох дерев бруньки переходять у стан спокою ще в середині літа, задовго до осіннього листопаду. Такі бруньки являють собою зачатковий пагін, що складається із  листків. Весь цей зачатковий пагін оточений бруньковим лусочками. Вони мають дуже важливе значення, оскільки перешкоджають зневодненню, обмежують поступання кисню та ізолюють бруньку від втрати тепла. У багатьох відношеннях роль брунькових лусочок подібна до ролі насінної шкірки.
Як насінню, так і брунькам багатьох видів рослин для переривання спокою необхідний холод. Якщо гілки дерев або кущів восени зрізати і занести у приміщення, то вони не будуть цвісти. Але, якщо їх витримати на відкритому повітрі до зими, а потім перенести у кімнату, вони зацвітуть.
Наші плодові дерева: яблуні, вишні, персики, каштани... не можуть рости в кліматичному поясі, де не буває холодних зим.
Наприклад, якщо одну бруньку бузку, вирощену у теплиці, поморозити на протязі короткого часу, то зовсім скоро ця єдина брунька розкриється.
У багатьох рослин, особливо дерев, зимовий спокій порушується фотоперіодичною реакцією, а бруньки у стані спокою при цьому рецепторні органи, що реагують на кліматичні подразники.

Кожного року навесні рослини пробуджуються після зими. Звичайно, цей процес відбувається у кожного виду по-різному. На деревах розпускаються бруньки, але ми розглянемо трав’янисті рослини. Поява їхніх перших листочків дуже цікаве явище для спостерігачів. Як же це відбувається? Наприклад:

- злакові рослини проростають з грунту тоненькими, як шило, листочками; кожен з них згорнутий у довгу та вузеньку трубочку; вони неначе проколюють грунт знизу вгору;

- лілійні рослини виходять назовні гострими листочками, які туго скручені один навколо іншого; у деяких із них, особливо у конвалії наявні особливі нижні листки – покривні, які ростуть швидше від внутрішніх листочків і необхідні для того, щоб проколювати грунт; після цих покривних виходять справжні листочки і починають розгортатися, а покривні відмирають;

- у багатьох рослин перші листочки виконують роль «тарана»; вони складаються із пружних міцних клітин, здатних набухати та збільшуватися у розмірах; хлорофілу них відсутній; після того як таранний листок вийде на поверхню грунту, виходять наступні листочки, а він гине;

- у інших рослин кінчики перших листочків виділяють вологу, яка змочує грунт і пом’якшує його; після цього росткам стає легше виходити назовні;

- у багатьох дводольних рослин молоде стебельце згинається у вигляді коліна, яке пробиває собою грунт і прокладає дорогу на поверхню; перші листочки у цей час дивляться вниз, а як тільки вони виберуться назовні, зразу ж випрямляються;

- рослини родини заразихових паразитують на коренях інших рослин, тому від свого кореневища пускають ниткоподібні корінчики із надутими кінчиками за допомогою яких присмоктуються до коренів рослин, що ростуть поруч.

Біологічні особливості квасолі

Вимоги до температури.

У польовій культурі поширена квасоля звичайна, яка є найбільш теплолюбною серед зернобобових рослин. Насіння її проростає при 10°С, а сходи формуються лише при 12-14°С і гинуть при заморозках всього мінус 0,5-1°С. Лише окремі сорти витримують заморозки до мінус 2°С. Оптимальна температура 22-25°С.

Вимоги до вологи.

Квасоля більш посухостійка, ніж горох, сочевиця і боби. Проте для проростання насіння поглинає багато вологи - близько 105% від своєї маси. Добре переносить посуху до цвітіння, а в фази цвітіння і утворення бобів при нестачі вологи припиняється цвітіння і плодоутворення. Найкращою вологістю ґрунту в період вегетації є 70-80% .

Вимоги до грунту.

До ґрунтів квасоля досить вимоглива. Кращими для неї є легкі за механічним складом чорноземи  y непридатні важкі, заболочені або надто легкі піщані ґрунти.

Вимоги до світла.

Квасоля відноситься до південних світлолюбних культур короткого дня. Трапляються нейтральні і довгоденні сорти звичайної квасолі. Тривалість вегетаційного періоду в залежності від стиглості сортів 75-120 днів.

Строки сівби.

Квасоля - культура пізніх строків сівби. Сіють її, коли мине загроза заморозків, а ґрунт на глибині загортання насіння прогріється до 12-14°С.

 Глибина посіву.

Залежно від типу ґрунту, вологості та інших умов насіння загортають на глибину від 5 - 6 до 8см.

де рослини ростуть швидше from Natasha Rupsha

в гостях у казки